Семейная жизнь — это когда ты стараешься напоить девушку не для того, чтобы затащить её в постель, а чтобы спокойно посидеть за компьютером...
Воєнкомат
Мама каже: сходи в воєнкомат,
Може, візьмуть тебе в армію.
Армія зробить з тебе людину.
Скільки можна: баби, наркотики,
всі ці ваші молодьожні барбітурати, в конце-то концов!
Давай, малий, сходи в воєнкомат.
Але я їй кажу: ма, ну шо за діла, ма,
який воєнкомат? Ми давно ні з ким не воюємо,
ми - позаблокова країна.
Ти бачила нашого міністра оборони? Ось у нас
вся оборона така. В нас оборона гірша, ніж оборона
Челсі. Короче, ма, я пас, я не піду.
Але мама каже: малий, я вже стара, ось я помру,
і хто про тебе, урода, подбає?
Подивись, малий: хата без ремонту стоїть,
ти, сука, весь клей винюхав,
обої нічим приклеїти. Давай, малий,
сходи в воєнкомат.
Ну чому, - каже вона, - ти не хочеш піти?
Чому не поговориш із їхнім начальником?
Ну як чому, - кажу я, - ну, ма, ну як чому?
Як це чому?
Та тому, що я дебіл!
Ти розумієш - дебіл!
А дебілів у армію не беруть!
Навіть в нашу, українську!
Що б я робив, якби раптом став сапером?
Я б викопував протипіхотні міни,
ховав би їх під ліжко,
і слухав уночі,
як вибухівка
пускає свої коріння,
ніби
цибуля.